Снiг и скрипка

Якось снiжнною білою зимою вийшла я з дому та побачила що на кожному віконці були намальовані узором різні музичні інсттрументи,які двиглися в мене на очах.Серед них не було одної лише скрипці,хоч звук її роздавався по всій вулиці.я шукала-шукала, шукала-шукала, та знайшла узор скрипки, но все-таки, я була дуже сумна, коли дізналася, що цей мелодичний звук іздовався не з цеєї скрипки потім я почала зново шукати, та коли я підходила ліворуч, звук скрипки становився все голосніше та голосніше, і у кінці концов я побачила, як на квартирці одного з домов іграв скрипці сніг він грав на скрипці так мелодично, що не хотілось його преравати. Я слухала-слухала, слухала-слухала, що чуть не заснула, але сніг закінчив гру та запитав мене:

— Тобі подобається моя гра?

— Так, мені вона дуже-дуже подобається. Ти граєш дуже мелодично, так мелодично, що я чуть не заснула—Сніг посмехнулся мені

— Дякую тобі, що ти мене слухаєш, тому що коли хтось проходеніхто не чує мою скрипку—я і по нині чую ту саму скрипку яка мені грала такі мелодичні звуки.

Марія Савіна

16.02.2012